26.10.
2024 – DEBATA O MNIEJSZOŚCIACH –
„NIEOCZYWISTE/OCZYWISTE – UKRAIŃCY Z POLSKI W FILMIE”
godz.
17:00, Kinoteka (sala 6), 120’
wstęp wolny
У рамках показу будуть показані фільми «Бещадські ікони» режисера Анджея Чарнецького, «Єжи Новосельський – православний жук у католицькому домі» реж. Адам Бортновскі,
«Кінець малювання принцес» реж. Міколай Мільчарек та відеокліп «Стукай, стукай. Там ще дзвони дзвонять…» реж. Оксана Терефенко, Шимон Кубка, Мацей Лисяк.
Після презентації фільмів запрошуємо на панельну дискусію за участю: Гжегожа Трохановського – президента Союзу Лемків, продюсера фільму про Я. Новосельського; Богдана Гука – журналіста, публіциста, історика, автора сценарію цього фільму; Дарія Антошко – президента асоціації «Майстерня» з Кошаліна, члена Головної Ради ОУП, співпродюсера фільму «Кінець малювання принцес»; Оксана Терефенко, ініціаторка мистецької акції «Стук, постук…», авторка сценарію та режисерка кліпу; Зустріч модеруватиме Петро Тима – публіцист, історик, голова Об’єднання українців у Польщі.
Подія є спробою показати різні аспекти історії та культури українців з Польщі, зафіксовані польськими кінематографістами, натхненними активістами національних меншин. Під час дебати автори цієї частини фестивальної програми намагатимуться назвати та ознайомити глядачів із моделлю співпраці кінолюдей та меншин. Учасники дебатів також розглянуть питання, наскільки тема національних меншин, їх культури, минулого та сьогодення може бути привабливою для кінематографістів і глядачів. Запрошені експерти спробують локалізувати діяльність у сфері кіно в роботі окремих національних та етнічних меншин, спрямованих на збереженні мовної, культурної та національної ідентичності.
«Бещадські ікони» реж. Анджей Чарнецький. Тривалість: 17 хв. Рік випуску 1984, Навчальна кіностудія (Лодзь); Поетично-музична ностальгічна історія про людей, яких у 1947 році позбавили «коріння»; Герої – українці, мешканці Бещад, засуджені до денаціоналізації в рамках операції «Вісла». Фільм Чарнецького, як один із небагатьох, знятих за часів ПНР, показує красу релігійних обрядів, оздоблення сакральних споруд та ікон. Мелодії супроводжують кінокартину віршами, молитвами та зворушливими народними піснями. Фільм є дебютом Анджея Чарнецького.
«Єжи Новосельський – православний жук у католицькому домі» Тривалість: 42 хв. Рік випуску 2024. Режисери дотягнулися до важливих ниток із життя Майстра сучасної ікони, вирушаючи в біографічну подорож, зокрема: на Лемківщину, до Львова та Почаєва. Фільм розкриває візантійсько-київські цивілізаційні витоки православної ікони Новосельського, пригоди її зіткнення з мистецькими принципами, викладеними в XVI столітті Тридентським собором, а також із західноєвропейським авангардом ХХ століття, водночас підкреслюючи надконфесійний синтез, вписаний у сакральне, що намалював Єжи Новосельський.
«Стук, стук. Там ще дзвони дзвонять…» реж. Оксана Терефенко, Шимон Кубка, Мацєй Лисяк. Тривалість: 6 хв. Рік випуску 2019.
Відеоролик, який ілюструє спільну ініціативу митців із середовища молодих українців, лемків та поляків, які у 2017 році, у 70-ту річницю операції «Вісла», вирішили розповісти про тугу, сумління та відповідальність у пам’ять про своє коріння. У рамках проєкту, ініційованого Оксаною Терефенко та Катажиною Комар-Мацинською, було створено музичний твір, який презентовано під час концертів у різних містах Польщі. Як сама музика, так і відеокліп, як написали автори, стосуються: «власної ідентичності та плекання своєї культури, поважаючи інших». У ній йдеться про прагнення та відповідальність пам’ятати про своє коріння, але передусім про те, що сучасні покоління поляків, лемків та українців хочуть і можуть співпрацювати у злагоді та здорових стосунках.
«Кінець малювання принцес», реж. Міколай Мільчарек. Тривалість 10 хв. Рік продукції 2024.
Настає момент, коли ми зупиняємося малювати принцес. Іноді це повільний процес, а іноді це бомбардування. Фільм, героями якого є українські діти та їхні воєнні історії. Ті самі діти, які навесні 2022 року в Кошаліні малювали Україну, яку їм довелося покинути, рятуючись від війни. У червні дитячі малюнки з’явилися на виставці «Я покажу тобі свою Україну», а згодом із вибраних малюнків було створено календар «365 днів боротьби за волю», присвячений першій річниці початку повномасштабної війни.
