HIEROFANIA FRONTLINE: Інтимний Трансфер Сприйняття, Україна – Варшава

Кінотека, нижнє фойє (біля залу № 3), 7.11. з 17:30-20:30, 8.11. з 14:30-20:30, вхід вільний

“HIEROFANIA FRONTLINE: Інтимний Трансфер Сприйняття,
Україна – Варшава”

Візуальна інсталяція VR / перформанс
Художник: Себастьян Томаш Плохарський

Війна в Україні, що триває з 2014 року, давно перестала бути виключно територіальним конфліктом. Вона ведеться насамперед за наші розуми та чутливість. Після подій 10
вересня 2025 року, коли 21 російський дрон впав на Польщу, багато людей усвідомили, що ми живемо в реальності «прифронтової держави» – східного флангу НАТО,
що зазнає психічних, фізичних та інформаційних наслідків війни сусіда.

«Hierofania Frontline» не є фільмом чи виставкою в класичному розумінні. Це ритуал занурення – досвід, який художник називає «Капсулою Конвергенції VR». Замість комфортної
дистанції кінозалу, глядач отримує інтимний, сенсорний щоденник – записи найсуворіших та найбеззахисніших ситуацій, знятих власною камерою документаліста. Це візуальна
автопсія досвіду, в якій камера стає як інструментом запису, так і засобом захисту.

Технологія VR, зазвичай пов’язана з розвагами, піддається тут радикальній етичній реконфігурації. Плохарський використовує її, щоб глядач міг емпатично відчути себе не лише в ролі документаліста, але й у ситуації героїв – цивільних з фронту. Межа між спостерігачем і свідком зникає. Страх, піт, напруга і навіть уявлення запахів передаються глядачу, роблячи його співучасником. Співвідповідальним. Це приклад «haptic media», мистецтва, яке торкається і залучає тіло в служінні правді.

У цьому сенсі «Hierofania Frontline» є також контркритикою цифрової епохи, в якій воєнні образи стають анонімним тлом медійного шуму. Плохарський повертає їм вагу, інтенсивність та відповідальність. Проект діалогує з традицією щоденникового кіно, викликаючи інтимність записок Йонаса Мекаса, але переносить її в область екзистенційної загрози – туди, де особистий запис перестає бути приватним і стає спільним свідченням. Інсталяція вписується в течію реляційного мистецтва Ніколя Буріо. Акт одягання VR-окулярів стає тут жестом довіри, відкритості та прийняття відповідальності – символічним трансфером між художником, його героями та глядачем. Це не пасивне споживання образу, а інтимна зустріч, яка обтяжує глядача необхідністю відповіді: що я тепер зроблю з цим досвідом, який став моєю часткою?

«Hierofania Frontline» – це одноразова та унікальна подія. На один день Себастьян Плохарський з’єднає Варшаву з лінією вогню, показуючи, що війна ведеться не «десь там», а
проникає в нас усіх – наші мови, наші емоції, наші суспільства. Інсталяція не є просто документацією. Вона є символічною данню поваги мужності цивільних, тихому опору забуттю, а також самому акту емпатії як формі опору. Як писав Жорж Діді-Юберман, образи несуть у собі як рану, так і можливість порятунку. Себастьян використовує VR, щоб зробити з рани простір зустрічі – hierofanію, об’явлення того, що в звичайному досвіді залишається прихованим. Глядач, залишаючи капсулу, вже не виходить таким самим. І саме в цій трансформації криється найбільша сила цієї роботи. Себастьян Томаш Плохарський – візуальний художник, режисер документального кіно, фотограф, воєнний кореспондент та активіст – протягом десяти років невпинно слідує за долею цивільних з лінії вогню. Працюючи в Донбасі з 2015 року, а з 24 лютого 2022 року постійно живучи на сході України, він став не лише спостерігачем, але й свідком-учасником – художником, який документує реальність, балансуючи на межі власного виживання.

_____

БІО:
Себастьян Томаш Плохарський – 1983 року народження, народився в Торуні. Художник візуальних мистецтв, режисер документального кіно, фотограф, публіцист, журналіст, воєнний кореспондент та громадський
активіст. Студент документальної режисури DOK Pro в Wajda School & Studio з 2023 року, а також стипендіат фундації Анджея Вайди, KYOTO. Стипендіат Президента міста Торунь у 2011 році. Засновник проекту @Make_Coffee_Not_War_info, ідеєю якого є поєднання сторітелінгу за допомогою нових медіа та громадського активізму в областях, охоплених війнами та гуманітарною депривацією. Себастьян працював як режисер документального кіно з 2015 року у воєнній зоні на сході України, а також з 24 лютого 2022 року перебуває там постійно. Зараз реалізую кілька індивідуальних документальних проектів, що розповідають про трагедію, яка розгортається під час вторгнення Росії в Україну. Співпрацюю з телебаченням з усього світу, включаючи британську BBC. Художник також реалізує фотографічний проект під назвою “Передсмертні Портрети Мешканців Російсько-Української Війни”, на яких портретує мешканців лінії фронту, які не хочуть залишати свої домівки, багато з них зараз живуть під окупацією, художник не має з ними контакту. Портрети з 2021 року можна циклічно оглядати на виставці в Палаці науки і культури у Варшаві під час Україна! Кінофестиваль. Це символічна данина поваги творця тихим і забутим жертвам війни. Робота Себастьяна полягає в унікальному поєднанні громадського активізму та залученої документалістики, творець вважає, що лише завдяки тому, що є частиною портретованої ситуації, використовуючи свою чутливість та емпатію, він здатний компетентно та щиро розповісти про тему, яку підіймає.