HIEROFANIA FRONTLINE: Інтимний Трансфер Сприйняття, Україна – Варшава
Візуальна інсталяція VR / перформанс
Художник: Себастьян Томаш Плохарський
Війна в Україні, що триває з 2014 року, давно перестала бути суто територіальним конфліктом. Вона точиться передусім за наші уми та чутливість. Після подій 10 вересня 2025 року, коли 21 російський дрон впав на Польщу, багато людей усвідомили, що ми живемо в реальності «прифронтової держави» – східного флангу НАТО, що зазнає психічних, фізичних та інформаційних наслідків війни сусіда.
«Ієрофанія Фронтлайн» не є фільмом чи виставкою в класичному розумінні. Це ритуал імерсії – досвід, який митець називає «Капсулою Конвергенції VR». Замість комфортної
дистанції кінозалу, глядач отримує інтимний, сенсорний щоденник – записи найбільш сирих і беззахисних ситуацій, знятих власною камерою документаліста. Це візуальна
аутопсія досвіду, де камера стає як інструментом запису, так і засобом захисту. Технологія VR, зазвичай асоційована з розвагами, тут піддається радикальній реконфігурації
етичній. Плохарський використовує її, щоб глядач міг емпатично відчути не лише роль документаліста, а й ситуацію героїв – цивільних з фронту. Межа між спостерігачем
і свідком зникає. Страх, піт, напруга, навіть уявлення запахів передаються глядачеві, роблячи його співучасником. Співвідповідальним. Це приклад «haptic
media», мистецтва, яке торкається і залучає тіло на службу правді. У цьому сенсі «Ієрофанія Фронтлайн» є також контркритикою цифрової епохи, де воєнні образи стають анонімним тлом медійного шуму. Плохарський повертає їм вагу, інтенсивність і відповідальність. Проєкт веде діалог з традицією щоденникового кіно, викликаючи інтимність записів Йонаса Мекаса, але переносить її у сферу екзистенційної загрози – туди, де особистий запис перестає бути приватним і стає спільним свідченням. Інсталяція вписується в течію реляційного мистецтва Ніколя Бурріо. Акт надягання VR-окулярів стає тут жестом довіри, відкритості та прийняття відповідальності – символічним трансфером між митцем, його героями та глядачем. Це не пасивне споживання образу, а інтимна зустріч, яка обтяжує глядача необхідністю відповіді: що я тепер зроблю з цим досвідом, який став частиною мене?
«Ієрофанія Фронтлайн» – це одноразова та виняткова подія. На один день Себастьян Плохарський з’єднає Варшаву з лінією вогню, показуючи, що війна точиться не «десь там», а пронизує нас усіх – наші мови, наші емоції, наші суспільства. Інсталяція – це не просто документація. Це символічна данина мужності цивільних, тихому опору забуттю, а також самому акту емпатії як формі опору. Як писав Жорж Діді-Юберман, образи несуть у собі як рану, так і можливість порятунку. Себастьян використовує VR, щоб перетворити рану на простір зустрічі – ієрофанію, одкровення того, що в звичайному досвіді залишається прихованим. Глядач, залишаючи капсулу, виходить вже іншим. І саме в цій трансформації криється найбільша сила цієї роботи. Себастьян Томаш Плохарський – візуальний митець, режисер-документаліст, фотограф, військовий кореспондент та активіст – вже десять років невпинно слідує за долею цивільних з лінії вогню. Працюючи на Донбасі з 2015 року, а з 24 лютого 2022 року постійно проживаючи на сході України, він став не просто спостерігачем, а учасником-свідком – митцем, який документує реальність, балансуючи на межі власного виживання.
Себастьян Томаш Плохарський
Митець візуального мистецтва, режисер-документаліст, фотограф, публіцист, журналіст, військовий кореспондент та активіст
Себастьян Томаш Плохарський – 1983 року народження, народився в Торуні. Студент режисури документального кіно DOK Pro у Школі та Студії Вайди з 2023 року, а також стипендіат фундації Анджея Вайди, KYOTO. Стипендіат Президента міста Торунь у 2011 році. Засновник проєкту @Make_Coffee_Not_War_info, ідеєю якого є поєднання сторітелінгу за допомогою нових медіа та соціального активізму в зонах, охоплених війнами та гуманітарною депривацією. Себастьян працював як режисер-документаліст з 2015 року в зоні бойових дій на сході України, а з 24 лютого 2022 року постійно перебуває там. Зараз реалізує кілька індивідуальних документальних проєктів, які розповідають про трагедію, що розгортається під час вторгнення Росії в Україну. Співпрацює з телеканалами з усього світу, включаючи британську BBC. Митець також реалізує фотопроєкт під назвою «Передсмертні Портрети Мешканців Російсько-Української Війни», на яких портретує жителів лінії фронту, які не хочуть покидати свої домівки, багато з них зараз живуть під окупацією, митець не має з ними зв’язку. Портрети з 2021 року можна періодично побачити на виставці в Палаці Науки і Культури у Варшаві під час Україна! Фільм Фестиваль. Це символічна данина творця тихим і забутим жертвам війни.
Робота Себастьяна полягає в унікальному поєднанні соціального активізму та заангажованої документалістики, творець вважає, що лише будучи частиною зображуваної ситуації, використовуючи свою чутливість та емпатію, він здатен компетентно і щиро розповісти про тему, яку висвітлює.
