26.10 ДЕБАТА “Кримські татари: їхня найбільша зброя – слово. Розмова про майбутнє”
15:00, Кinoteka (зала 6), 90’, вхід вільний
Перед дебатою о 13:00 відбудеться показ тематичного фільму “Кримські татари/1944. Крим. Депортація”, а також добірки короткометражних фільмів “Кримські татари”.
Модеруватиме подію Недім Усeінов – представник Всесвітнього конгресу КТ у Польщі. Учасники дебати: Халіл Халілов – президент фонду «Кримський дім», Ернес Сарихаліл – кримськотатарський режисер і оператор, Дженнета Богданович – польська татарка з Крушинян.
Тема дебатів надзвичайно важлива – після травми депортацій 1944 року,
після майже десятилітньої окупації Криму, постійних спроб Росії викреслити татар з історії – яке майбутнє (якщо взагалі воно є) чекає на кримських татар як на самосвідомий етнос, який через своє кіно, музику, книги та інші форми вираження, говорить до нас одним голосом: ми боремося за справедливість, за землю, за правду і волю. Про майбутнє ми поговоримо з представниками кримськотатарського народу, діячами культури та автором представлених на фестивалі фільмів.
Депортація 1944 року посідає центральне місце в колективній свідомості кримських татар. Це був зовсім не початок страждань, адже нещастя і біль втрати супроводжували громаду споконвіку. Сталінську депортацію слід вважати кульмінацією багатовікової імперської політики вигнання татар зі своєї землі. Звідси й міцна прив’язаність наших предків до довгоочікуваної батьківщини. Зелений райський острів, «Єшіл Ада» — так його називають у своїх книгах і фольклорі — це не лише метафоричне втілення мрій багатьох поколінь про тихий дім серед квітучих троянд і вічнозелених рослин кипарису. Він символізує, зібрану в тисячі спогадів, незмінну стійкість нації попри чистки, депортації, окупації, тюрми…
Чи можливо, що всі ці слова, за якими стоять жахливі дії, походять з одного джерела? І що далі, як довго ще Росія викреслюватиме татар з історії? Чи вистачить пам’яті, співчуття і симпатії, щоб врятувати цей маленький, але настільки досвідчений народ? Врятувати від забуття, від драконівських вироків, сліз літніх чоловіків і жінок, які пам’ятають війни, їхніх насильно русифікованих дітей і онуків? Що чекає завтра на кримських татар як на самосвідомий етнос, який через своє кіно, музику, книги та інші форми вираження говорить до нас одним голосом: ми боремося за справедливість, за землю, за правду та свободу? – Недім Усеінов
Недім Усеінов представляє Правління Світового конгресу кримських татар у Польщі. Він вивчав політологію в Гданському університеті, потім досліджував сучасну етнічну та релігійну ідентичність кримських татар у рамках свого докторського навчання у Варшавському університеті. Автор багатьох наукових і публіцистичних статей про міжнаціональні та етноконфесійні відносини у Східній Європі. Він також щодня займається питаннями прав людини, а сфера його професійної діяльності включає, серед іншого, країни Центральної Азії.
Халіл Халілов — співорганізатор і голова фундації «Кримський дім» у Польщі. Культурний менеджер у сфері розвитку та збереження кримськотатарської культури. До 2014 року проживав у Криму, де займався організацією концертів кримськотатарських артистів та очолював арт-центр «Крим», автор і ведучий музичних програм на кримськотатарському телеканалі ATR. Після 2014 року, через окупацію Криму, переїхав до Львова, де став одним з організаторів культурного центру «Кримський дім у Львові». Серед його ініціатив — фестивалі, що зближують львів’ян і переселенців, а також проєкти «Гра в нас» і «Гра в нас 2». Організатор кримськотатарських сцен на фестивалях «Джаз-Без», «Флюгери Львова» і «Букфорум». Автор концепції та куратор виставки «Степ», співавтор і куратор низки проєктів, присвячених депортації кримських татар 1944 року. Автор проєкту «Бін-Баш» (Перекотиполе) у резиденції Пограниччя і сценографії фестивалю «Містерія мосту» в Красногруді (Польща).
Ернес Сарихаліл – режисер, оператор. Народився в Узбекистані в 1983 році. У 1989 році повернувся на батьківщину в Крим. У 2007 році закінчив Севастопольський технічний університет. Працював оператором на телебаченні, займався акторською майстерністю, грав у театрі-студії «Ми» в Сімферополі. У 2018 році закінчив Київський університет театру кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Знімає ігрові та документальні фільми. Учасник міжнародних та українських кінофестивалів. Учасник художніх виставок у сфері відеоарту та енвайронментального мистецтва.
Дженнета Богданович (араб. Dżenneta означає рай) — польська татарка, дочка татар-репатріантів з Білорусі. Народилася 7 серпня 1958 року в Тшцянці біля Піли. Після весілля в 1986 році жила з чоловіком Мирославом у Супраслі, де народилися її три дочки: Джеміла, Ельвіра і Таміра. У 2003 році, після кількох років роботи в Книшинському лісоландшафтному парку, вона переїхала в Крушиняни, де в старій дідовій хаті свого діда заснували агротуристичне господарство. Через їхню спільну пристрасть, серце та відданість народився сімейний бізнес – Татарська Юрта.
У 2008 році закінчила факультет історії в Білостоцькому університеті, а тема магістерської роботи була: «Репатріація татар після Другої світової війни».
У 2009 році завдяки її особистим зусиллям перша страва татарської кухні – Перекочівник (Сарбурма) отримав європейську відзнаку Гарантовано як традиційна фірмова страва. Про винятковість того дня переконався переконався тодішній князь, а зараз вже Король Великої Британії Карл III, який відвідував Крушиняни у 2010 році.
У 2015 році Дженнета була нагороджена державним Бронзовим Хрестом Заслуги та престижним Орденом Ecce Homo, яким нагороджуються люди, які не зважаючи на будь-які проблеми, через відповідну діяльність дають безкорисливу любов до ближнього.
Вже 30 років разом із найближчими вона постійно реалізовує свої мрії – увічнює пам’ять про самобутність, культуру, релігію та історію татар, ділиться своїми знаннями на приватних кулінарних та культурних зустрічах по всій Польщі та за кордоном.
Партнер дебати – фонд «Кримський Дім»
